Чому російської культури не існує? Або як російський "мішка" Олімпійські ігри дурив

Під впливом синдрома меншовартості та культурного геноциду, про що ви можете почитати на нашому сайту ii.html в українцях сторіччями виховували думку, що наша культура — маленька, мова сільська. Такі наративи можна зустріти й зараз, під час російської агресії в самих українцях. Наприклад, пан Арестович, який стверджує що Україна є надто великою країною для такої маленької культури, і наша мета — створення держави з багатьма культурами мовами та символіками. Все б звучало не так страшно, як би пан Арестович під полікультурною державою з "різними культурами" не мав на увазі російську культуру.

Тоді який висновок ми можемо зробити?

Українська культура не гідна і маленька, а російська — велика?

Якщо детальніше розібратись у "великій російській культурі", ми можемо помітити, що там нема нічого культурного, великого і навіть російського. То що виходить? Російська культура — вкрадена. Розберімося, адже зараз саме час для України повертати своє.

Почати можна з простого. Стереотипними символами росії є ведмідь, балалайка, та водка. Але навіть типові та стереотипні ознаки росіян не є російськими, і ось чому.

"Мішка"

Звернемось до історії. Перші ототожнення росії з ведмедем ми можемо помітити на старих голландських мапах, коли не винайдені або не важливі території на них помічали екзотичними істотами. Але перша асоціація росії з ведмедем зʼявилась у 19-му столітті, (саме так, головному символу росії лише 200 років), в британській карикатурі.

Тобто кепкування та меми того часу, створені далеко не росіянами, стали для них їх національним символом! Втім нічого дивного ми в цьому бачимо, адже як корабель назвеш, так він і попливе Російський ведмідь того часу показував країну як люблячого війни агресора, і саме під таким описом росія вийшла на європейську політичну арену. Що цікаво, в московитському фольклорі ведмідь зазвичай дурний персонаж, якого легко обманути. Ми нагадуємо, що це і є ставлення світу та самих росіян до власної культури! Але навіть термін "власний" тут не є доречним, адже "російський мішка" зовсім не російський!



Привласнення собі ведмедя росіянами відбулося ще пізніше — у 1980-х роках у легендарній олімпіаді в СРСР, якій 35 країн оголосили бойкот в наслідок нападу СРСР на Афганістан. З них США, Канада, Німеччина, Японія, Китай тощо, відмовилися брати участь зовсім, в той час, як спортсмени з Британії, Австрії, Греції, Італії, (загалом 14 країн) мали змогу виступити індивідуально з дозволу своїх комітетів, і виступали під прапором Міжнародного Олімпійського Комітету не показуючи жодної державної ідентичності під час олімпіади. Але сьогодні, 40 років по тому, під таким самим прапором виступає сама росія. Але не через бойкот, а спробу обману із результатами змагань, за що була дискваліфікована. Комісія МОК у 2017 році дискваліфікувала 43 російських спортсменів, та позбавила 13 медалей, які вони заробили у 2014 році на олімпіаді в Сочі, яка насправді була використана для прикриття пересування своїх військ на український Крим для подальшої його окупації.

Водка

Кожен алкогольний напій має певну визначену дату винаходження. Кожен, окрім горілки! Рахувати відлік створення напою складно, адже перші спирти винайшли ще у стародавньому Єгипті. Перейнявши технологію перегонки з Персії, європейці почали вживати його у звичному нам вигляді, називаючи його "духом вина" — spiritus vini — звідси спирт. У 13 сторіччі була вигадана подвійна перегонка, дозволяюча отримати 90%-й спирт. Впевнений в його чудодійних властивостях виноходець назвав його aqua vite — звідси українське "оковита".

А перша згадка слова водка була зафіксована у польських судових документах у 1405 році. Цим словом назвали медичний розчин. Інша назва точно відома з 1543 року — gorjalka, від давньопольського дієслова "палити", що також є джерелом українського слова "горілка".

На українських землях горілка зʼявилась у 14 столітті, що дає право Україні позмагатись за право на винайдення напою. Приблизно у 1400-1550, спирт також потрапив і до Московії, яка була першою, хто здогадався використовувати горілку аби катувати та колонізувати свої та чужі народи, змушуючи зміняти віру шляхом "спиячування"!

Так виходить, що основна соціальна верства росіян — алкоголіки? Авжеж ні! — сказали б ми, якби це не було очевидно. Величезна кількість людей, готових продати свою національну ідентичність за чарку. Назву "водка" цей напій у росіян отримав лише у 1936 році, тому нічого російського там нема!

Балалайка

Перші інструменти, які отримали таку назву були двострунними, дешевшими, та спрощеними версіями козацької домбри. І тільки у кінці 19-го сторіччя вони отримали третю струну, та більш відому форму.

Гармошка

Була вкрадена у німця Фрідріха Бушмена, який винайшов гармоніку та гармошку. А росіяни, своєю чергою, почали її масове виробництво на тульській фабриці. Баян теж належить до цієї категорії. Як і в попередніх елементарних прикладах ми не бачимо нічого російського.

Ми можемо бачити, що не тільки відомі фігури як Малевич або Гоголь були вкрадені в українців, серед елементарних стереотипів про націю нема нічого російського! Вся "велика російська культура" лише елемент зброї, а насправді — експортний продукт, як, на приклад — балет.

Чайковський, який допоміг розвитку "великої російської культури" насправді має українське коріння, яке ведеться від козацького роду Чаєк. Не дивно, що росіяни заперечують як його гомосексуальну орієнтацію, так і справжнє коріння, привласнюючи його собі. Батько Петра був з Полтавщини, працював військовим лікарем, а після російсько-турецької війни переїхав у росію. Це і є прикладом масового зросійщення. Створюючи вигляд "великої культури", можна легко утворити уявлення, що російськомовне і є російське. Адже якщо Україна це "сало-вишиванка-шаравари", то світова спільнота скоріш повірить у відношення до великих митців її великого сусіда! Саме так на українців тиснули завжди.

"Російський" сарафан був привезений з Ірану, а кокошник є фіно-угорським, що і є етнічною складовою деяких росіян, але не є власне російським елементом культури.

Трепак

Вважається стародавнім російським танцем. Але він має мало спільного з версією танця, яка зʼявилася у 19-му столітті, саме у балеті. Визначення в однієї з наукових робіт томського університету призвяченої російській культурі:

Так, например, «Трепак» - пляска, исполнявшаяся в очень быстром темпе, отличавшаяся лихостью, разудалостью и некоторой грубоватостью. Его плясали, когда мужчины были в ударе от выпитого вина, заздравных чаш, сытой еды, разбойничьих и «срамных» песен.

Тобто призначення танцю для росіян зрозуміле — пʼяна акробатика, яка мало як повʼязана з мистецтвом, і має повністю хибну репрезентацію зараз. Пропонуємо порівняти танець з українським гопаком.

Назва гопак походить від слова козак, а хореографія повʼязана з атакою супротивника та бойовим мистецтвом і виконується під акомпанемент українського інструменту бандури В той час, як трепак виконується під, як ми вже дізнались, не такі вже й російські гармошку та балалайку. Танець зовсім не підходить під "російське" вбрання, а в спектаклі "Лускунчик" виконується зовсім не в національному одязі. Костюми були "запозичені" в кубанських козаків. В результаті, український народний танець з кавказькими костюмами.

Після 30-х років росіяни почали змінювати танець під радянське вбрання красної армії — "гімнастьорки", що є новою репрезентацією косоворотки, вкраденої в татар, які спеціально шили сорочки зі зміщеним коміром, що захищає від сильного вітру при верховій їзді. Тобто через величезну кількість змін, культура танцю перестала бути зрозумілою, єдиною, але єдине що важливе — російського там ніколи не було.

Але небезпека схожих прикладів і є механізмом пропаганди, яка створює культурну суміш, де неможливо знайти та відокремити щось. Московіє прирівнює до себе все схоже, викрадає та видає за своє, аби світова спільнота не мала мотивації розбиратись. Схоже — одне й те ж саме. Саме тому українцям необхідно відокремлювати себе як націю, та розуміти яким чином це було вкрадено.

Російська культура порожня. Вона має безліч пробілів, а більшість національних символів, як можна побачити — були створені на кінці 19-го сторіччя. У порівнянні, коли жили такі "великі російські поети" як Пушкін та Толстой, російської символіки просто не існувало. Чому? Бо її не встигли викрасти або вигадати. Те, яким елементом російської культури ми можемо називати будь-що, коли навіть російські митці, (ті що не були привласнені собі імперським методом), не встигли пожити за часи їх створювання.

Якщо цього не достатньо, пропонуємо кожному українцю (по)ставити собі питання: Як країна, маючи таку велику історію та культуру, виховує терористів, прихильників війни, та імперців? Чому населення заміщується іншими націями, а все, навіть до національних символів треба викрадати? Якщо росія дійсно має таку велику історію, то навіщо їй красти власний прапор, гімн та мистецтво?

Доки ЗСУ захищають нашу державу і незалежність кожного з нас, — ми повинні не вірити, а дякувати матеріально, що ви можете зробити через наш сайт. Зараз кожен з нас працює на ЗСУ, за нашу спільну перемогу.

Але доки військові працюють на фронті, ми маємо працювати над собою. Винищувати в собі все російське, розвивати власний контент, переходити на українську мову. Українці — перші хто потребує дерусифікації. Ми не винищили в собі все російське, і 24 лютого воно черговий раз прийшло винищувати нас. Підтвердження цьому ми бачимо кожен день, і якщо нам потрібно підтвердження того, що головна небезпека — це культура та інформаційний простір — ми можемо просто відкрити новини.

“Випалюйте в собі всю російську субкультуру. Випалюйте в собі всі спогади з дитинства пов’язані з російським-радянським. Випалюйте в собі стосунки з родичами чи друзями по ту сторону, з усіма хто є носієм російської субкультури. Інакше це все випалить вас” — Роман Ратушний

Автор: Марія Кравченко