Протоукраїнці та Україна-Русь: що має знати кожен українець

Україна - єдина країна в світі, яка претендує і має претендувати на будь-яке використання/застосування слова Русь (та його похідних), бо саме незалежна держава Київська Русь (давня назва України) є єдиним нащадком історії, культури та назви цієї держави.

О претензії України щодо назви рф

Так щоб у рф були замінники своєї назви на випадок заборони ООН на використання ім'я Русь, давайте їм створимо ряд придатних для цього назв.

Замість назви Російська Федерація - ми можете використовувати:

• Монгольська Федерація
• Ординська Федерація (вони вам справжні брати!)
• Вбивча Федерація
• Неофашистська Федерація
• Рашистська Федерація
• Рашистська Орда
• Оркостан
• Кацапстан
• Ордостан
• Путінстан (пора-пора переіменовуватися як зробив "великий" Петро I)
• Китайська Федерація (те ж підійде дивлячись на стратегічні цілі Китаю)
• Американська Федерація (теж підійде, якщо вчасно війну не зупините)
• Українська Федерація (нам це лайно не треба)
• Хазарстан
• Великая Монгольская империя имени Ленина, Сталина и товарища Чингизхана
• РФДНРЛНРРУПТНХЛО
• Північна недоРусь (на крайній випадок - за аналогією Північної Македонії).

Що подобається більше?

А поки що трохи наукових доповідей.

ПРО НАЗВИ ТА ПОНЯТТЯ
Сучасна людина часто плутає терміни-поняття, що ввели у публічний оббіг історики для визначення пра-держави, з назвами держав, які побутують сьогодні у щоденному вжитку. Тим більше, якщо включається пропаганда, як в рф, яка навмисно вводить всіх в оману, називаючи, що українці та росіяни є братськими народами. А це все брехня. І держави у нас буди різні: українська держава Київська Русь давніша за російську державу Московію майже на 1000 років.

І тому треба заборонити рф спекулювати нашими територіями, назвами, культурою та історією.

Почнемо.

Скажімо, коли говоримо – середньовічна Німеччина, то маємо на увазі не терени Федеративної Республіки Німеччини. Ми розуміємо, що у X–XIX століттях існувала офіційно держава Священна Римська імперія германської нації, яка включала території сучасної Франції, Нідерландів, Бельгії, Італії, Австрії, Швейцарії та інших держав. Що у часи розвиненого середньовіччя це був мультинаціональний конгломерат держав.

Русь українська не є тим самим, що і Московія (Русь московська (російська).

Так само і Україна в XVII–XVIII століттях, як козацька держава, існувала під офіційною назвою Військо Запорозьке. Не завжди назва країни означала той самий національний зміст, який існує у наші дні. Польське визначення Litwa зовсім не було семантично тотожним до литовського Letuva. Хоч і звучать вони дуже подібно. У першому випадку для поляків – це провінція польськокультурної Речі Посполитої, що колись було Великим князівством Литовським, але втратило свою литовську національну самобутність. У другому – це питомо литовська Литва, що відновила свою самостійність у 1918 році.

Так само і Русь українська не є тим самим, що і Русь московська (російська). Остання вкрадена назва, а перша - оригінал!

Для Європи Русь – це територія, що була населена саме українцями і білорусами (бо білоруси ніколи не мали своєї державності, вони завжди були у складі Київської Русі і її наступних частей). Так Русь сприймалася навіть у XVIII і на початку XIX століть, коли вже було вкрадено ім'я, а потім і територія завойована Москвою. 

Натомість нинішня рф називалася на мапах Європи лише Московією аж до початку XIX століття.

Не зважаючи на крадіжку нашої назви, вся Європа не визнавала нове ім'я Московії і її загарбницький характер. Так само як і зараз.

Джерела літописні свідчать, що для жителів князівської Руси – Русь у вузькому сенсі – це територія сучасних Київської, Житомирської, Черкаської і Чернігівської областей. З цим не сперечаються і російські сучасні історики. З колоніальними завоюваннями і переселеннями русинів-киян назва Русь поширилася на усю давньокиївську імперію: на Північно-Східну Русь з Володимиром, Суздалем і зрештою Москвою.

Московська держава «переписала» своє минуле під ідеологічне виправдання нових захоплених земель, населених українцями і білорусами! І цей факт можно назвати першим фактом террору московитів проти українців. Він почався 1721 року з крадіжки Петром I назви, а потім і територій. 

По теперішній час пропагандисти рф намагаються переписувати історію, обманювати населення, впроваждуючи в мозок населення тези "ми - єдиний народ", "ми - однє ціле", "ми брати" та т.і. Яле вбивав би брат брата? Вбивав би свій народ правитель? Ні. Точно. 

Він, путін, точно розуміє, що називаючи себе Петром I сучастності, він наслудує тезу Петра про "створення держави на основі примусового приєднання (імперськість) чужих територій. 
Ми для нього чужі. І він це знає. Тому чи приєднаються до нього чужі? Ні. Ніколи. Навіть Казахстан та Киргизстан вже шарахнулися від рф у осторонь. 

А коли путін поховав у цій клятій війні тисячі українських хлопців та дівчат, це явне свідчення, що він нас боїться, не любить, бо ми йому чужі, але сильні і волелюбні!

Тобто у путіна залищається лише 3 методи на розширення своєї імперії: 
1. красти назви, історії і маніпулювати цим,

2. просто вбивати ракетами та танками,

3. а потім на пустому полі оголошувати референдуми, щоб "зберегти лице".

«Підправлення» історичної пам’яті відбулосі за часи російської імперії та Петра I. Для цього знадобився історіографічний міф про «Москву – Третій Рим», що постав від часів московського митрополита-грека Кипріана у XIV столітті.

Московська держава «переписала» своє минуле під зручне ідеологічне виправдання нових захоплених земель, населених «тоже русскими» українцями і білорусами.

ПЕРЕПИСУВАННЯ ІСТОРІЇ
Цар Петро I дав наказ переписати назву, історію та навіть створити "легенди про давність своєї держави, щоб бути рівним з європейськими царями". Царьський ржим змусиф займатись фальсифікацією і Ломоносова, і інших вчених.

І що ми бачимо? У Московських книгах по історії у IX–XIII століттях вже не існувало держави «Київська Русь». Це історіографічна політика московських книжників транслювалася на офіційну російську схему історії. Генеалогічно-династичний принцип княжої династії – Рюриковичів – був накладений Шльоцером, Міллером і Карамзіним та іншими у кінці XVIII–початку XIX століть на багатонаціональну державу, в якій політично домінувала "російська народність". Так вони захопили українську історію і намагалися позбутися самих її носіїв - українців.

Що ми бачимо в книгах по історії рф. Для росіян «Киевская Русь» – це перший період домонгольської Русі (тобто Росії) і ни слова по Україну.

Що ще читаємо, "зі зміцненням Володимира у Північно-Східній Русі постає Московське князівство. І розпочинається історія «Московської Русі». Петро І переносить столицю в Петербург і настає доба нової історії Росії – Петербурзької Русі". Все це відбувається за останні 300 років. Крадіжка історії України та навіть назви, і спралювання всіх українських книжок.

Знищенням української літератури займалися і Петро I, і Катерина II, і Микола II, і Лєнін, і Сталін, і "наш чарівний слов'янський брат з монгольскими скулами" путін.

Отже, як би українцеві не було приємно відчувати, що Русь давня асоціюється лише з давнім Києвом, але в російських підручниках історії до української історії термін «Давня Русь» не має жодного стосунку. Як і для польських істориків, Литва – це лише географія польської території; так і Київ для росіян – це лише «мать городов русских».

Тому і застосували українські історики і філософи історії іншу історичну перспективу – національно-українську. Запровадивши термін «Русь-Україна» або «Україна-Русь». Сталося це в 1860-х–1880-х роках, а затвердився цей термін після появи першого тому «Історії України-Руси» Михайла Грушевського у 1898 році.

Для українців – це була науково-політична альтернатива російській імперській політиці, яка не визнавала окремого українського історичного процесу, а отже і претензій українців на відновлення своєї держави та її новітню національну історію. 

Перейняв традицію державного Києва – Галич-Львів, коли в період із середини XIII століття до 1340-х років існувала Галицько-Волинська держава (королівство), яка разом з частиною українських земель у складі Великого Князівства Литовського і Руського була нащадками Київської Русі.

Тому варто вживати поняття «Київська держава» як паралельний синонім до «України-Руси»
Термін «Київська держава» є синонімічним до «Україна-Русь». Обидва не суперечать, а взаємодоповнюють один одного. Тому не лише можна, а навіть і варто вживати поняття «Київська держава» як паралельний синонім до «України-Руси». Це збагачує семантичний ряд понятійного апарату споживача історії.

Разом з тим змістовне наповнення цих двох понять не зовсім тотожне.

Говорячи «Україна-Русь», ми маємо передусім на увазі етнічне визначення території населеної протоукраїнцями с часів існування Київської держави.

Коли вживаємо поняття «Київська держава», маємо на увазі передусім історико-політичний чинник – існування давньоукраїнської держави Київська Русь у IX–XIII століттях. 

Видатний український історик Микола Костомаров вживав і поняття «Новгородська Русь», маючи на увазі окремішнє політичне функціонування цього острівця Північної Московії з Новгородом і Псковом відокремлено від Москви, до завоювання Іваном III у 1478 році.

Новгородська республіка (Господин Великий Новгород) проіснувала від XIII–до XV століть, як окреме від Московії формування, і переважно після заховлення Київської Русі монголами.

При цьому, ментально вона більше належала до торгових Ганзейських республік Північної Європи, ніж до азійської Москвовії. За що і поплатилася тривалими репресіями, депортацією і терором з боку московського уряду, втратою незалежності і культурним занепадом та поступовою асиміляцією московським етносом. Москва знищила і Новгород, як і зараз намагається проковтнути Україну. 

Сьогоднішній Великий Новгород – це вже ретрансляція московської політичної доктрини про "правильне відображення історії" (тобто повне змінення) XV–XVI століть.

Термін «Давня Русь» в російській історіографії є синонімом до «Киевская Русь» та «Московская Русь». Як правило його вживають в російській літературі для позначення хронологічного періоду від IX до кінця XVII століть. Територіально російські дослідники під цей термін відносять і землі українські з Галичиною і Закарпаттям включно. Оскільки його асоціюють сусіди передусім з територією етнічної Росії, вживати його щодо України українцям не зовсім доречно. І краще послуговуватися відповідниками: «давньоукраїнський», «староукраїнський», «києворуський» та їхніми синонімами.

Те ж стосується і мови: протоРуська мова - це і є староукраїнська, вона едина була для українців всіх князівств. І лише в 18 сторіччі після крадіжки Московією назви Русь у України і переіменування своєї країни Московія у Росію, відбувається проголошення "Руського Языка", який був зроблений штучно із староукраїнського староценковного з додаванням великої кількості монгольских слів (бо пам'ятаємо і Москва будувалася як місто при монголах, і вперше Московія отримала незалежність та суверинітет у 1480 році саме від монголів), тому що монгольська культура та державний устрій (вертикального підпорядкування хану) є ДНК нинішньої московської цивілізації, або недоцивілізації, тому що дуже прикро називати словом "цивілізація" таке суспільство яке тисячами вбиває мирних жителів сусілньої країни.

Тобто Руська мова - це страроукраїнська (бо все що зветься "руське" є лише українським).

А все що зветься сьогодні російським - є по суті мордвинським (бо саме на землях Мордви побудована Московія) або монгольським (бо маленьке Князівство Московія розрослося лише при монголах і лише тому, що слугувало йому під "золотим орденом" - правом стягувати данину з київських князів та приносити її хану).

Тобто російська мова не існувала раніше, це штучна конструкція, створена за приказом Петра I.

А те, що ми сьогодні чуємо від росіян у якості мови - це і є та сама штучно створена мова, щоб, з одного боку, відділитися від українців і провозгласити себе "великоросією", а нас нащадків Київської Русі і всього слов'янського етносу (бо тільки українці та поляки є прямими нащадками праслов'ян) назвати "малоросами", а з іншого боку сказати, що "ми всі єдиний народ". От тут, навіть на мовній пропаганді ми бачимо "захоплення" та "імперське ієрархічне подпорядкування".

От так рф боролася з нами усі ці роки.

І ми повинні знати всі ці гачки, щоб на них більше не попадатися.

Слава Україні!