неділя, 10 липня 2022 р.

Мистецтво пропаганди: російські мультфільми як окремий його вид.

Ми знаємо, що пропаганда — геніальний ресурс керування, який наш сусід використовував ще до винайдення телевізорів та газет. Тому, що шарів пропаганди дуже багато, кожен з них має певну аудиторію, свій клас або "рівень шкали зомбі". Для наочності: порівняємо дві протилежні шкали пропаганди — Ольгу Скабєєву та Максима Каца.

Перша фігура є журналісткою на телебаченні, в Україні відкрито визнаною пропагандисткою. Робота на першому в росїї каналі заздалегідь говорить про те, що вона працює для тих, хто довіряє телебаченню в будь-якому випадку, підтримує дії російської влади та агресії. Ці люди готові вірити в те, що Скабєєва особисто збиває по 1000 Байрактарів кожного, дня війну почав Зеленський, а втрат в збройних силах росїї нема. Детальніше ознайомитись з її діяльністю можливо у відкритому доступі, але ми зосередимось на іншому. Саме це — пряма пропаганда, спрямована на повну довіру, і так званих "російських патріотів" іншими словами "зомбі". 

Але ж існують й інші класи людей. Росія багата так званими "лібералами", які все ще не готові назвати росію країною терористом, а території України територіями України, але вперто доводять свою діяльність проти влади. Чи є вони нам друзями? Очевидно, ні, адже наративи "No Putin — No War" зовсім не актуальні для України, і лише показують бажання перекладати відповідальність з нації на владу, що є прямим підтвердженням тому, що нація рабів залишається нацією рабів. Такі ліберали принципово не дивляться телебачення, адже вважають виступають проти влади за "вільну росію" Але це не заважає їм і без ТБ з Соловйовим висловлювати ті ж самі імперські ідеї, тільки для іншої аудиторії.

Серед таких Навальний, який як будь-який імперіаліст не визнає територіальної цілісності України, кажучи що "Крим — це не бутерброд, щоб його туди-сюди вертати", але засуджує "путінський режим". Цікавим питанням, яке має задати собі кожен українець буде: "як росія взагалі здатна мати лібералів, коли всі їх дії будуть контролюватись кремлем, що є протиставленням самого поняття ліберал?"

Серед таких фігур і Максим Кац, детальний розбір якого можна знайти на українському YouTube. Але він, на наш погляд, є одним з останніх шарів пропаганди, адже спрямований на аудиторію, яка відверто називає себе ліберальною, виходить на мітинги, і вперто вірить в те, що путін чимось відрізняється від звичайного громадян рф, і не має нічого спільного з імперською владою, встановленню в росії з часів її появи. 

Така аудиторія потребує правильної подачі ідей "руского міра". Максим визнає путіна агресором, називає війну війною, що в росії все ще вважається великим кроком. Проблема втому, що на разі українці все ще вважають його "хорошим рускім", а його відео набирають величезної кількості переглядів завдяки українцям, які все що прагнуть знайти одного "хорошого росіянина". Його проблема в тому, що головна його мрія — встановлення руского міра.

Цю ідею Кац красиво обгортає в так званий "не кровавий рускій мір", де всі нації пострадянського простору є єдиною імперією. Він закликає українців спілкуватись російською, визнаючи її міжсловʼянською, і прагнучи комфорту для росіян в розумінні українського контенту. Але хіба не того ж прагнуть російські пропагандисти?

Встановлення руского міра зі змішаним культурним простором, стиранням кордонів між менталітетами, і єдиною мовою — російською.

Головна проблема будь-якої пропаганди в тому, що ідеї здебільшого однакові, але представлені під різним шаром, та для різного рівня наповненості цією самою пропагандою. Але єдине, що ми повинні знати: пропаганда діє тільки на тих, в кому ще з початку закладені певні ідеї, тому пропаганда імперіалізму створена для нації імперіалістів. А ідея "руского міра" ніколи не перестане бути кровавою, адже ми чудово бачимо на прикладі імперії з болота, що там де ще з початку не було нічого хорошого, ніколи нічого не зміниться, і російські ліберали — ще одне підтвердження.

Але є ще одна категорія, про яку росія не забуває — діти. Зростати в атмосфері імперських наративів — вже окреме мистецтво пропаганди, але є ще більш дійовий засіб — мультфільми. Ми не будемо зосереджуватись на тому, чому саме цей засіб є бездоганним, а розберемо серію мультфільмів студії "Melnitsa", які є чудовим зображенням того, як російські діти виростають в прихильників путіна. 

"Три богатирі" — серія мультфільмів, з якою, на жаль, знайомі й українські діти. Протягом декількох мультфільмів, серія стирає кордони між Україною та росією, шляхом привласнення собі Русі. Як саме?

Богатирі, які родом з Русі називаються росіянами. (термін Київська Русь не є правильним, адже був створений для вигадування ще одної Русі. Русь була одна, і приставка київська не є доречною.) Власне Русь називається "русскою", хоча правильно було б висловитись "руською", що є старою назвою для всього споконвічно українського. (походить від Русі.) Але творці мультфільму уникають цього факту. Таким чином діти, як російські, так і українські, з дитинства бачать, що Русь — Росія, а мешканці Русі — росіяни. Тим самим, в дітях формується уявлення про братні народи, вони не вміють відокремлювати себе від ворожого сусіда, що є небезпечним для виживання української нації.

Князь Київський — цар батюшка. Ще одне підтвердження того, що історична складова мультфільму не просто опускається — вона спотворюється і змінюється під ідею русского міра, та притаманних росіянам наративів. Якщо цього недостатньо, в мультфільмі чітко визнається, що Русь разом з усіма князями належить москві. На думку росіян, в той час, як Русь започаткувала існування, а москва ще кілька сотень років була болотом, Русь вже належала росії, що вони й намагаються пояснити дітям. В результаті — ще одна складова комплексу меншовартості та наративу про "маленьку Україну" та "велику і могутню росію" частиною якої українці і є.

Ми навіть не говоримо про факт того, що мешканці Русі спілкуються російською, коли її не існувало за часів Русі. В мультфільмі часто використовується вираз "За Русь-Матушку". Литовський дослідник Томас Міткус назвав цю серію спробою виправдати та возвеличити путінський режим, адже якщо діти бачать Русь, яка належить москві, богатирів росіян, і Київську Русь — російською, то чому вони мають сприймати росію та Українку як дві різних держави, вже не кажучи про визнавання територіальної цілісності України й розуміння культурної різниці?

Князь "Владімір" в мультфільмі навіть має легкий акцент путіна. Саме він за сценарієм є єдиним джерелом влади в країні, і ніхто не перечить йому. 

Що виховує цей персонаж?                                                                                            

 Наратив про "єдиного царя", який вирішує все виключно сам, а його радники або партнери не мають змоги повпливати на ситуацію в країні. Так само як і народ, над яким персонаж часто кепкує, не піклується про становище та добробут. Тут ми бачимо і легку іронію над режимом путіна, як і велику кількість жартів над не найрозумнішим персонажем. Але поки українці борються за свою свободу, росіяни лише створюють непомітні жарти, називаючи це ліберальним рухом.

Мультфільм повністю стирає кордони між князем та царем, відмовляючись від різниці між імперською владою росії та системою правління в Україні, де рівень життя, не зважаючи на геноцид українців та постійну загрозу життя був завжди вище, про що писали й російські мандрівники двісті років тому, описуючи мальовничі хутори, традиційне вбрання, і кажучи, що одним народом ми не є, адже коли Україна була у складі Російської Імперії, всього за декілька кілометрів від російського міста на українських землях можна було побачити повністю інший ритм життя. 

Ми також можемо помітити в мультфільмі деякі деталі: матрьошки, самовари та сушки. 

Тут є щось з Русі?
 "Три богатирі" також прямо кажуть, що все, що не російське — символ зла. Зображення будь-чого європейського як шкідливого є прямим закликанням до тези "вітчизняний продукт чудовий, а західний створено аби вбити русскіх". У мультфільмі це зло уособлює Баба Яга, (яка теж не має нічого спільного з Руссю). Зло, яке вона чинить — мрії про європейські модні вбрання та сучасний стиль життя. Саме так, головне лихо — прагнення кращого життя, що і демонструє мультфільм.

Але вона не єдина: не менш негативним персонажем є Коливан, який узурпує владу та наводить "європейські порядки". Ми бачимо ці тези й зараз, серед більш дорослого покоління. Росіянам часто притаманна теза про бажання Америки розпочати війну, НАТО знищити росію, а Україну посягати на "споконвічно русскі території". 

Українські філологи декілька років тому прийшли до вивода, що богатирі — українці, були попросту викрадені росією. Автор мультфільму відреагував на тезу про українське походження богатирів так:

«Мы, авторы кино, об этом даже не думали. Мы хотели только одного — создать смешное кино, — сказал «Газете.Ru» Бронзит. — Я понимаю, когда в фильме есть темнокожий или азиат. Тут нюанс виден, как говорится, невооруженным глазом. Говорить об этом стоит тогда, когда национальные признаки героя влияют на драматургию, например, на его биографии строится сюжет. У нас же абсолютно интернациональная история».

На думку авторів, різниця в народах існує тільки якщо зовнішність персонажа якось відрізняється від звичної для росіян картинки. Автор називає це "нюансом", а доки цього не помітно — будь-який народ можна прирівняти до росіян. На думку автора,  українці стануть іншим народом тільки тоді, коли стануть темношкірими, а поки що продукт пропаганди зі спотвореною історією — кумедне невинне кіно.

Постановник каже, що звернути увагу на походженні персонажа можна тільки у випадку, якщо це впливає на сюжет картини. Будь-які персонажі є росіянами, доки їх українське коріння кардинально не впливає на сюжет. Росіяни скільки завгодно можуть виправдовуватись тим, що ускладнювати це не треба, це недоречно, але чи справді справа в цьому? Може росіяни не визнають українців як народ?

«Не хочу заниматься националистическими и шовинистскими вопросами, но для меня это, конечно, русские богатыри. Когда они возникли, Украины как страны не было в природе», — говорить Олег Куликович, озвучивший Альошу Поповича.

Росіяни черговий раз відмовляються від визнаної всім світом історії. Ми знов бачимо, як " так зручніше" та "навіщо все ускладнювати" переростає в "України не існувало". Це і є головна небезпека такого продукту. 

«Я не знаю, с чем это связано, люди везде одинаковые. Но как полоскают мозги, так они превращаются в зомби. Откуда берется эта ненависть?» — додає актор.

Дослідження українських філологів показало, що богатирі не просто реальні люди, а справді українці, імена яких були змінені на російські. Так легко привласнені вони були через лише усне існування билин, в яких описувались три історичні фігури — реальні прототипи російському продукту. Билини були "позичені", адже усна народна творчість зʼявилась набагато раніше письменної й стала чудовим засобом створити картинку російського походження Русі. Богатирі називались "храбри". Билини Володимирського циклу формувались у  IX-XIII, і навіть росіяни визнають, що події відбуваються в Києві за часів Володимира Великого. 


Ілля Муромець 

Походить із Чернігівщини. Російські легенди кажуть, що цей історичний персонаж народився у селі Карачарове біля Мурома та звідти його прізвисько Муромець.Тим часом українські дослідники називають його Мурівцем, бо Ілько походив із села Морівськ, або по-старому Муромськ під Черніговом. Ці назви згадують у літописах. Прототипів богатиря Ілька може бути кілька. Серед них називають Іллю на прізвисько Чобітько. Він був ченцем Києво-Печерської лаври й там досі відпочиває. У письмових згадках у XVI столітті цього чоловіка називають Іллею Моровлянином.

Добриня 

Історичний Добриня був воєводою, дядьком князя Володимира Великого, рідним братом Малуші.  Добриня також начебто спочатку встановив ідола Перуна, а потім допомагав Володимиру хрестити Русь і скинув ідола в річку. Можна припустити, що звідси сюжет билини, де Добриня перемагає Змія, що у ранньо-російському християнстві вважався символом язичництва.

Альоша Попович 

В нас його називають Олексієм чи Олешком. Він також історичний персонаж Русі. Декілька літописів розповідають, що Олексій Попович родом із міста Пирятин на Полтавщині, був лицарем і боровся проти печенігів та половців.

Але на землях України білини існували лише усно, а записали їх вже у Московії, тому московити мали причини на привласнення собі чогось українського, як вони дуже люблять робити. Щоправда, у них таки виник Новгородський цикл билин, але він суттєво відрізняється за змістом від Київського. 

"Якщо у Київському циклі – це герой, який готовий піти на самопожертву заради держави, не має корисливих цілей, то дух героя Новгородського циклу суттєво відрізняється. Там на першому плані матеріальні цінності, особиста перевага над іншими, "— розповів доктор філологічних наук Святослав Пилипчук. 

Конкретний приклад героя з новгородських билин – Василь Буслаєв, син у Новгородському циклі. Так у дитинстві з ним ніхто не хоче грати, він демонструє свою фізичну силу Його жорстокість та кривавість – це такий формат, що характеризує формування нового російського етносу, де зовсім інші цінності.

Як ми й говорили раніше: наративи однакові, але для кожного покоління, суспільства, подана під різним "соусом", задля повного занурення в неї та пропускання стадії заперечування й недовіри. Головна небезпека радянських, та вже сучасних російських мультфільмів в тому, що їх дивляться всі, хто розуміють російську. Українським дітям небезпечно дивитись мультики зі спотвореною українською історію, які виховують в них комплекс меншовартості.

Але в чому причина того, що українці взагалі знають про такий продукт пропаганди? Всі ми знаємо відповідь: спільний інфо-медіа простір, якого нам треба позбутись, замінюючи весь російський контент українським, або англомовним. Український YouTube розвивається, а ми бачимо сотні нових українських брендів. Відмова від всього російського допомагає українському, позбавляє нас пропаганди, а українські діти більше ніколи не будуть дивитись мультики з Київською Руссю, яка належить москві.

Автор Марія Кравченко

Немає коментарів:

Дописати коментар

При створенні коментаря просимо дотримуватися поваги один до одного. Коментарі, які підтримують війну, нещадно видалятимуться.