НЕ діалект: історія української мови

ЗВІДКИ ВЗЯЛАСЬ УКРАЇНСЬКА МОВА?
Українська мова, як і будь-яка інша, має довгу та насичену історію. Настільки довгу, що достеменно знати щось про її утворення ніхто не може, а мовознавці висувають різні теорії. Проте утворення української мови пов'язують із відокремленням праслов'янської мови з групи праїндоєвропейських. З розпадом праслов'янської мови, приблизно від 6 ст. починається протоукраїнський період, який триває приблизно до 11 століття. І лише в 11-12 століттях українська мова починає набувати рис, за якими її можна впізнати зараз. До цього часу вже сформувалися п'ять діалектів, два з них - києво-поліський і галицько-подільський, які і утворили українську мову.

ПРАСЛОВ'ЯНСЬКА МОВА - ЩО ВІД НЕЇ ? 

• закінчення  -ові, -еві в давальному відмінку однини іменників чоловічого роду (як-от батькові, князеві);
• кличний відмінок (Боже, брате); 
• закінчення -мо в дієсловах першої особи множини теперішнього та майбутнього часів (уміємо, скажемо); 
• чергування приголосних г, к, х, із, з, ц, с у давальному та місцевому відмінках однини іменників (у книзі) тощо.

ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИЙ ЕТАП
З появою перших писемних пам'яток (а це 11 століття) настав давньоукраїнський етап розвитку української мови. Саме тоді українська мова набула рис, за якими її можна впізнати зараз. Дуже впливовими рисами того періоду були зменшення кількості голосних і збільшення кількості приголосних. Короткі голосні, що позначають знаками ь і ъ, перетворилися на повноцінні голосні чи занепали. А м'який знак більше не позначав самостійний голосний. У давньоукраїнській залишилися 9 голосних і 30 приголосних, тоді як праслов'янська мала 10 голосних, 10 дифтонгів і 15 приголосних.

СПОРІДНЕНІСТЬ СЛОВ'ЯНСЬКИХ МОВ

Є нав'язана думка про те, що українська пішла від російської і взагалі вважаєтся «діалектом». Через це українську мову всіляко принижали довгий час, називали «мовою селюків». Але насправді, це міф. Мовознавець Юрій Шевельов порівняв риси слов'янських мов за періодом розпаду праслов'янської мови та виявив, що найближчою до української є білоруська, польська, словацька, болгарська та російська. Лексично найближча до української білоруська (84 % спорідненості), потім польська (70 %), далі словацька (68 %) і лише опісля - російська (62 %). Українська фонетика та граматика мають від 22 до 29 спільних рис із білоруською, чеською, словацькою та польською мовами. З російською - 11. 

ЦЕРКОВНОСЛОВ'ЯНСЬКА ТА ДАВНЬОКИЇВСЬКА МОВИ 

З прийняттям християнства на Русі в 988 році літературною мовою стала церковнослов'янська мова. Вона була штучною південнослов'янською мовою, яку Кирило та Мефодій створили на основі солунського діалекту македонської (або болгарської) мови. Церковнослов'янська мова слугувала для написання релігійних текстів (наприклад, «Остромирове Євангеліє»). Світські й офіційні тексти створювали іншою мовою - давньокиївською, або давньоруською, вона була більш розмовною. Нею написані «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ». У давньокиївській мові та церковнослов'янських текстах можна простежити ознаки тогочасної розмовної мови, яка є попередницею сучасної розмовної та літературної української мови.

ПРОСТА МОВА 
Спадкоємицею давньокиївської мови вважають «просту мову» - ту, яка більш наближена до живої. Її активніше почали вживати в 15 столітті. Наприклад, відома Четья Мінея, написана в 1489 році в Кам'янці-Подільському, має багато лексики з живої української мови. Пересопницьке Євангеліє стало одним із перших перекладів новозавітних книг розмовною. У 16 столітті в Україні пожвавилося релігійно-культурне життя, через що «простою мовою» спробували перекладати біблійні книги. У таких перекладах біблійних текстів можна знайти церковнослов'янську лексику (здебільшого такі слова, яким важко було знайти відповідники), а також слова, що ввійшли до сучасних української, білоруської, польської, навіть чеської мов. 

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ І ШЕВЧЕНКО 

Саме «Енеїду» Івана Котляревського вважають першим і зразковим твором, написаним народною мовою. Тенденція до національно-визвольних рухів і розповсюдження питомої культури вже поширювалися Європою, що зіграло й у Котляревського. Проте до написання твору в традиціях давнього українського бурлеску живою літературною мовою спонукав ще й ряд історичних подій. Наприкінці 18 століття всілякі варіанти розповсюдження літератури книжною мовою забороняла російська імперія, тому Котляревський і використав живу розмовну мову. У 30-х роках 19 століття в Харкові вийшли й інші твори Котляревського народною мовою - п'єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник». А в 1840 році в Петербурзі опублікували «Кобзар» Шевченка. Його внесок розвиток мови також колосальний - він писав мовою, яка була зрозуміла кожному українцеві - як тоді, так і зараз.

МОВА, ЯКУ МАЄМО ЗАРАЗ

Звісно, після Котляревського та Шевченка українська мова розвивалася ще не одне століття та продовжує розвиватися. На її розвиток впливали війни та революції, українізація та сталінські репресії, радянські міфи про спільну мову й українську як російський діалект, проросійська влада вже в незалежній Україні та звісно, вплинуть нинішні події. А ще - звичайна плинність часу й очевидні процеси розвитку світу. Але не забуваймо, що розвиток мови завжди залежить насамперед від носіїв цієї мови та її цінності для них.

Авторка: Анна Данілова