Що змінилось для українських фрілансерів?

В Україні узаконили фриланс. Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроєкт №5161, який вводить нову форму трудового договору – з нефіксованими робочим часом. Закон набуде чинності на наступний день після опублікування, але до цього його ще має підписати президент.

Ганна Лисенко — експертка з трудового, податкового та господарського права та партнеркою АО «Адвокатська сім’я Лисенко» розповідає, що він передбачає:

Хто взагалі ці магічні люди в кавʼярнях з ноутбуками?

Фрилансерами називають вільнонайманих людей, що працюють поза штатом компаній, можуть виконувати роботу одночасно для кількох клієнтів на тимчасовій основі та самі собі шукають проєкти. Не зважаючи на популярність цього явища, в українському законодавстві такого поняття не існує, і на справді не існуватиме і в новому законопроекті.

Верховна Рада лише ухвалює нову форму трyдового договору — з нефіксованим рабочим часом. Згідно з ним, працівник не має фіксованого графіка та повинен виконувати роботу лише в тому випадку, коли її дає працедавець. Останній не зобовʼязаний забезпечувати працівника роботою постійно, але має платити йому певну мінімальну зарплату, надавати лікарняний і відпустку. Тобто працівник має всі соціальні гарантії звичайного штатного співробітника, але не має привʼязки до робочого місця чи визначеного робочого часу. 

Оскільки законопроєкт фіксує нову форму трудових відносин, Ганна Лисенко пропонує називати її «трудовим фрилансом».

А як фрілансери працювали раніше?

Фрилансери в Україні могли працювати як фізичні особи-підприємці (ФОПи), за договорами цивільно-правового характеру (ЦПХ) або взагалі неофіційно без будь-яких документів. 

Автори законопроекту пояснюють, що новий вид контракту з нефіксованим рабочим часом і стане альтернативою ЦПХ.

«Цивільно-правовий договір – це не про трудові, а про цивільні відносини, коли працівник – по суті не працівник, а виконавець, що має обовʼязок виконати певний обсяг роботи, і за це отримує гроші. За договором ЦПХ, у нього немає жодних соціально-трудових гарантій – ані лікарняних, ані відпускних. Його не оформлювали на роботу, він не давав свою трудову книжку. Так само йому не потрібно й звільнятися. За цивільно-правовим договором, роботодавець може платити набагато менше податків, бо суми, зазначені в договорі, можуть бути менші за мінімальну заробітну плату», – пояснює Лисенко.

Отже це запроваджує захист для працьовників та змогу укласти певну угоду.

«У працівника є гарантована мінімальна оплата, відпускні, можливість піти на лікарняний та отримати за це компенсацію (пʼять днів виплачує роботодавець, решту – Фонд соцстраху). І в нього є нормальний договір, за яким роботодавець зобовʼязаний сплатити йому зарплату, а не просто перекинути на картку коли-не-коли», – додає юристка.

За таку роботу також буде нараховуватися трудовий стаж: «Оскільки це трудові відносини, працедавець платить зарплату та сплачує ЄСВ, звісно, буде і трудовий стаж. Наприклад, фрилансер працює на пʼять компаній – його сукупний дохід у цих компаніях буде вважатися доходом для нарахування пенсії».

ФОП нематиме змоги укласти подібний договір. Єдиним варіантом стане зробити це як фізична особа

Як фралансер отримуватиме гроші?

Зарплата буде нарахована за відпрацьований час та "відрядними розцінками" — тарифом за годину, який заздалегідь укладається сторонами в угоді.

Але мінімальна тривалість робочого часу фрилансера на місяць має становити 32 години. Якщо він працював менш як 32 години, йому однаково мають заплатити як за 32 години.

«Я вам плачу за стільки годин, скільки ви витратите часу на надане завдання. Наприклад, ми домовилися, що одна година коштує 100 гривень. За цей місяць ви витратили на роботу пʼять годин. Тож я би мала в цьому місяці заплатити вам 500 гривень. Але цей закон каже, що менш ніж за 32 години я заплатити не можу. Тож, якщо у нас 100 гривень коштує година, то я маю заплатити щонайменше 3200 гривень, незалежно від того, чи була робота», – пояснює Ганна Лисенко.

До того ж документ не встановлює певних обмежень на мінімальний тариф, то ваша ЗП може бути й 10 гривень на годину — все залежить від домовленності.

Як порахувати фактично відпрацьований час?

Ганна Лисенко пояснює, що про це сторони можуть домовитися між собою та прописати в договорі.

«Великі компанії зазвичай мають програми, які допомагають фіксувати початок і завершення робочого часу. Невеликим компаніям я б радила в трудовому договорі прописати, що працівник зобовʼязаний звітувати про кількість годин, витрачених на певну роботу. Наприклад, візьмемо юриста: написав позовну заяву – витратив пʼять годин, написав заяву про відкладення судового засідання – одна година. І роботодавець буде дивитися, чи це реальні терміни для таких завдань. Якщо це будуть завищені години від працівника, потрібно думати, як правильно прописати трудовий договір. Можливо, ставити, що на певне завдання працівник має право витратити не більш ніж … годин».

Як відбувається домовлення про співпрацю та чи

можна відмовитись від роботи?

Обовʼязковим у трудовому договорі є наступне:

• як і за який термін роботодавець має повідомити працівнику про початок виконання роботи. Цей термін «повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків».
• 
  
• базові години та дні, під час яких від працівника можуть вимагати працювати. Кількість базових годин не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати шість днів на тиждень.

«Для договору трудового фрилансу головні дві умови, – додає Лисенко. – Перша – це спосіб комунікації між працедавцем і працівником, тобто як роботодавець буде давати роботу, у які терміни та як працівник буде передавати результат. Наприклад, ми можемо домовитися, що працівник зобовʼязаний віддати роботу за пʼять днів після отримання завдання на електронну пошту. І друга умова – базові години та їхня вартість».

Працівник має право не взяти роботу, якщо про необхідність її виконання було повідомлення не вчасно або работодавеь вимагає виконання поза домовленною кількістю днів та годин. А також якщо знаходиться на лікарняному. В іншому випадку працівника можуть притягнути до відповідальності та розгоргнути з ним трудовий договір

Які обмеження для работодавця?

Не більш як 10% працівників в одного роботодавця можуть працювати за трудовим договором із нефіксованим робочим часом. Якщо в роботодавця менш як 10 працівників, то він може укласти лише один такий договір. 

Іншим обмеженням, про яке ми вже згадували, є обовʼязок платити працівнику щонайменше за 32 години, навіть якщо роботи не було.

«Держава не має право втручатися в господарську діяльність підприємця, але вона встановлює ці обмеження – що не більш як 10% працівників із нефіксованим робочим часом, не менше певного розміру зарплати. Утім, я розумію, для чого це роблять – мінімальну зарплату встановлюють, щоби захистити права працівників. А максимальний відсоток працівників на трудовому фрилансі потрібен, щоби роботодавці не почали всіх співробітників переводити на нефіксований робочий час. Бо все ж таки за допомогою такого договору роботодавці можуть зекономити на сплаті податків. Адже заробітна плата фрилансерів за місяць може бути менше за мінімальну. Якщо у всіх інших трудовий договорах мінімальна заробітна плата становить 6500 гривень, то цей договір передбачає, що вона може бути меншою. Навіть із працівника, що працює на півставки й отримує не 6500, а 3200 гривень, бухгалтер однаково буде платити ЄСВ із мінімальної зарплати – 22% від 6500 гривень. А з працівника з нефіксованим робочим часом бухгалтер платитиме 22%, приміром, від 3200 гривень. Тобто податок буде меншим», – пояснює юристка. 

Але якщо роботодавець буде за такими формами договорів приховувати трудові відносини за 

повним графіком, його можуть оштрафувати. 

«Роботодавець може працівника, що працює 40 годин на тиждень, перевести на такий договір, платити 2000 гривень, а решту віддавати в конверті. Так він може скоротити витрати. Але якщо Держпраця прийде з перевіркою, то це буде припис і штраф щонайменше на 65 тисяч гривень за кожного працівника. Нагадаю, що Держпраця з 19 липня вже може знову виходити на перевірки, зокрема і щодо неофіційного оформлення», – зазначила юристка. 

А для працівника?

Загалом, обмежень нема. Тобто працівник може працювати скількі завгодно і погодитись на будь-який час, але він забовʼязаний виконату обійцяну працю, тож варто розраховувати час відповідально, особливо в умовах співпраці з декількома клієнтами.

«Кожен працівник повинен брати стільки роботи, скільки має можливості виконати. Роботодавець не буде цікавитися, що я не встигаю, оскільки я ще десь працюю. У працівника буде відповідальність за невчасне виконання роботи – це може бути підставою для припинення трудового договору. Не встигаєш – ми з тобою прощаємося», – додає Лисенко.